Школа розпочала свою історію ще в кінці ХІХ століття як земська початкова школа. Дані про це зафіксовано в матеріалах Державного архіву Запорізької області, зокрема, у звітах попечителя  Я. П. Новицького Олександрівській повітовій училищній раді  1899 року.

    Школа на той час була невеликою. За списком у ній навчалося всього 108 дітей – 90 хлопчиків і 18 дівчаток. Через тісноту приміщення у навчанні відмовлено було близько 50 дітям.  Перевіряючий засвідчує: “3-я школа в Покровском существует первый год и поэтому группы эти образовались из грамотных детей кутка Сирковки, раньше посещавших 1-ю школу». Далі він констатує, що учні школи в ході перевірки виявили непогані знання: читають свідомо й виразно, пишуть хорошим почерком, але особливо добре показали себе з математики (арифметики): “сложныя устныя и писменные задачи решали толково и скоро”.

«Воспитание и развитие школы в общем указывает на педагогический такт и достойные труды супругов Иваницких,» - так наголошує попечитель Новицький, підкреслюючи роль учителя в школі. Саме з цих учителів – Марії Іванівни та Віталія Прокоповича Іваницьких  розпочинається історія нашої школи. На них була покладена важлива місія – навчити селянських дітей грамоті, рахунку, письму.  

     Надзвичайно цікаві факти викладені й у звіті попечителя Д. Шаригіна після перевірки 3-ї Покровської школи в наступному 1900 році. Гордістю сповнюється серце, коли читаєш рядки з архівних даних про успіхи і досягнення колишніх учнів і вчителів школи: “Как и в прошлый год ученики 3-й школы заметно выделялись среди учеников других школ живостью, вместе с умением поддерживать известный порядок в классе.” 

        Майже у кожному звіті відзначені досягнення педагога    М. І. Іваницької: “Учебно-воспитательная часть поставлена очень хорошо вообще и особенно в классе заведывающей М. И. Иваницкой, классы коей ведутся в высшей степени дружно, толково и увлекательно. … 1-я и 3-я группы, которые вела М. И. Иваницкая, по успехам хороши. Прошу представить г-жу Иваницкую к очередной награде.’’ 1904 р.

Значне місце в історії школи, житті і долях вихованців залишив і директор школи, вчитель Георгій Деомидович Ілієвський, який очолював її в буремні революційні роки. Він щедро ділився своїми знаннями з учнями, навчав власним прикладом. А вмів він багато: грав на скрипці, піаніно, інших музичних інструментах, знав садівництво, бджільництво. Намагався допомогти й підтримати кожного.

Приклад Марії Іванівни Іваницької, Георгія Деомидовича Ілієвського – це підтвердження великого покликання вчителя: залишити частинку себе у своїх учнях, дати їм міцні й ґрунтовні знання, виховати справжніми людьми.. Щасливий той, хто мав таких Учителів, як М. І. Іваницька, Г. Д. Ілієвський.

Час ішов. Залишається прогалина в історії школи у післяреволюційні часи, громадянську війну, період після неї. Перші дані про відновлення її роботи датуються 1926-1927 навчальним роком. У статистичній звітності школа постає як 3-тя Покровська трудова школа. На 1 січня 1927 р. в ній навчалось 29 хлопчиків і 21 дівчинка – разом 50 дітей віком 8-11 років. Завідувачем школи був Бігма Тодос Іванович.

     Про подальшу історію школи розповідають архіви Покровського відділу освіти, спогади її учнів, учителів. Так, школа до 1939 р. залишається початковою чотирикласною. Завідувачкою школи в ці роки була Корякіна Марія Іванівна.

В 1939 році школу було реорганізовано в Покровську семирічну школу № 1 й такою вона залишалася до 1953 року.

Під час війни і окупації школа працювала до нового 1942 року. Викладалися всі предмети, причому навчання велося як в молодших, так і в старших класах. Щоправда, в підручниках з історії, де згадувалося про вождів і Комуністичну партію, сторінки були заклеєні, а коли вчитель заходив до класу, то учні його вітали, викинувши руку вперед, словами “Слава Україні!” Деякий час в одному з корпусів школи знаходився табір військовополонених, згодом – штаб фронту.

Тільки в 1943 році, через тиждень після того, як радянські війська визволили Покровське, в школі знову відновлюються заняття.

В 1953 році школі було надано статусу середньої й призначено її директором Масько Галину Євдокимівну – талановитого керівника й педагога, заступником –  Петренко Оксану Петрівну.

В 1964 році учнів 9-11 класів і частину молодших школярів було  переведено в нову школу в центрі села. А наша школа була реорганізована у восьмирічну. ЇЇ очолив  Топорков Микола Степанович – висококваліфікований спеціаліст, надзвичайно дисциплінований, вимогливий, принциповий керівник, колишній фронтовик. Микола Степанович був зразком для колег і учнів. У 1971 році з його ініціативи при допомозі правління КСП «Побєда» було здійснено будівництво нового корпусу школи.

З 1979 року очолювали заклад Комеристий Ананатолій Свиридович, Черненко Валентина Арсентіївна, Левандович Ніна Григорівна.

         У 1995 році з ініціативи адміністрації школи, педагогічного колективу, батьків, громадськості  школа знову стала середньою й  розпочала своє друге життя…

         Це лише короткі віхи історії нашої школи. За цими скупими рядками долі декількох поколінь покровчан: і тих, хто більш, ніж століття, вів своїх вихованців з першого і до останнього класу стежинами країни Знань, і  тих, хто   в її стінах осягав премудрості шкільної науки.